Про нас пишуть
2011.11.07 Издание: "Медична практика" Номер: №10

Температурний режим роботи: яким він має бути? Випуск від 7 листопада 2011 р.

 

Деякі вчені впевнені, що саме праця зробила з нас людину. Але за дверима вже ХХІ століття, і можемо сміливо сказати, що праця в холодному приміщенні зробить з нас хіба що "льодову скульптуру", а в кращому випадку працівник заробить собі гостре респіраторне захворювання. Щоб цього не трапилося, потрібно неухильно дотримуватися законодавства з охорони праці. В цій статті ми поговоримо про температурні норми праці та відповідальність роботодавця за їх порушення.

 

Розпочнемо з головного документа країни – Конституції. За нею, кожен з нас має право на належні, безпечні і здорові умови праці (ст. 43). Аналогічна норма міститься у ст. 2 та ст. 153 КЗпП. При цьому, забезпечити такі умови має власник або уповноважений ним орган.

 

Для довідки! Умови праці - сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на здоров'я і працездатність людини в процесі праці (додаток N 1 до Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених наказом Мінпраці України від 01.09.92 р.)

 

Разом з цим, за ст. 13 Закону України "Про охорону праці" N 2694-XII від 14.10.92 р. (у редакції ЗУ N 229-IV від 21.11.2002 р.), роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Чільне місце серед таких умов посідає мікроклімат виробничих приміщень, де головні ролі виконують: температура, вологість та швидкість руху повітря.

Показники мікроклімату на робочих місцях регулюють:

- СНиП 2.04.05-91 "Отопление, вентиляция и кондиционирование";

- Державні будівельні норми України ДБН В.2.2-15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення" (затверджені наказом Держбуду N 80 від 18.05.2005 р.);

- Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень ДСН 3.3.6.042-99 (затверджені постановою головного державного санітарного лікаря України N 42 від 01.12.99 р.).

Більше конкретики надає останній документ. Вже з його першого розділу (терміни та визначення) стає зрозумілим, що він передбачає оптимальні та допустимі мікрокліматичні умови. В чому ж різниця між ними? Зазирнемо глибше!

Оптимальні мікрокліматичні умови - поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину забезпечують зберігання нормального теплового стану організму без активізації механізмів терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту та створюють передумови для високого рівня працездатності.

Тепер поглянемо на оптимальні характеристики температури та вологості повітря в робочій зоні виробничих приміщень. І перше, що нам потрібно, це визначити категорію роботи персоналу, які поділені за важкістю на основі загальних енерговитрат організму. Категорій три: легкі, середньої важкості та важкі. Водночас даний класифікатор з досить плаваючими кордонами. Тож інколи одну роботу можна віднести до двох категорій водночас. І тут вже потрібно зважити всі дрібниці виконуваної роботи. Поглянемо на ці нормативи.

 

ОПТИМАЛЬНА температура та вологість повітря в робочій зоні виробничих приміщень в холодний період року

 

Категорія робіт

Температура повітря, °C

Відносна

вологість (%)

Легка Iа (роботи, що виконуються сидячи і не потребують фізичного напруження)

22 - 24

60 - 40

Легка Iб (роботи, що виконуються сидячи, стоячи або пов'язані з ходінням та супроводжуються деяким фізичним напруженням)

21 - 23

60 - 40

Середньої важкості IIа (роботи, які  пов'язані з ходінням, переміщенням дрібних (до 1 кг) виробів або предметів в положенні стоячи або сидячи і потребують певного фізичного напруження)

19 - 21

60 - 40

Середньої важкості IIб (роботи, що виконуються стоячи, пов'язані з ходінням, переміщенням невеликих (до 10 кг) вантажів та супроводжуються помірним фізичним напруженням)

17 - 19

60 - 40

Важка III (роботи, пов'язані з постійним переміщенням, перенесенням значних (понад 10 кг) вантажів, які потребують великих фізичних зусиль)

16 - 18

60 - 40

 

Разом з тим, існують допустимі мікрокліматичні умови.

Допустимі мікрокліматичні умови - поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіологічної адаптації. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров'я, але можуть спостерігатися дискомфортні тепловідчуття, погіршення самопочуття та зниження працездатності.

Допустимі умови установлюються у випадках, коли на робочих місцях не можна забезпечити оптимальні величини мікроклімату за технологічними вимогами виробництва, технічною недосяжністю та економічно обґрунтованою недоцільністю.

На жаль, санітарні норми не уточнюють, що підпадає під поняття "економічно обґрунтована недоцільність". Звідси виникає питання: чи можна під це поняття підтасувати високу ціну на опалення? Питання відкрите, можна лише підкреслити, що будь-яке обґрунтування має бути належно задокументованим. Без цього ніяких "економ-режимів" вводити не можна. Поглянемо на допустимі величини температури повітря у виробничих приміщеннях.

 

ДОПУСТИМІ величини температури, відносної вологості  в робочій зоні виробничих приміщень у холодний період року

 

Категорія робіт

Температура, °C

Відносна вологість (%)

Верхня межа

Нижня межа

На постійних робочих місцях

На непостійних робочих місцях

На постійних робочих місцях

На непостійних робочих місцях

Легка Iа

25

26

21

18

75

Легка Iб

24

25

20

17

75

Середньої важкості IIа

23

24

17

15

75

Середньої важкості IIб

21

23

15

13

75

Важка III

19

20

13

12

75

 

А ось як бути, якщо температурні норми не дотягують до оптимальних (допустимих)?

Для профілактик переохолодження на підприємстві мають використовуватися засоби індивідуального захисту, медико-біологічні препарати тощо.

Якщо у виробничих приміщеннях через технологічні вимоги до виробничого процесу, технічну недосяжність або економічно обґрунтовану недоцільність не можна встановити допустимі величини мікроклімату, на підприємстві встановлюють заходи щодо захисту від можливого охолодження, зокрема:

- виділяють спеціальні місця для обігріву, встановлюють засоби для швидкого та ефективного обігрівання верхніх і нижніх кінцівок (локальний променево-контактний обігрів і т. ін.);

- встановлюють внутрішньозмінний режим праці та відпочинку, що передбачає можливість перерв для обігріву;

- забезпечують працюючих засобами індивідуального захисту (одяг, взуття, рукавиці).

Але тут потрібно деяке уточнення. Переконані, що мова йде про разові випадки, коли не можна забезпечити оптимальний (допустимий) мікроклімат виробничого приміщення (наприклад, прорив труби). Тобто, це не означає, що роботодавець вправі видати працівникам фуфайки та валянки і вимагати працювати в холоді. Адже за таких умов порушуються вище згадані ст.ст. 2 та 153 КЗпП. А це недопустимо!

Крім того, не потрібно проводити паралелі між нашою ситуацією та випадками, коли працівник не може виконувати роботу без засобів індивідуального захисту (далі – ЗІЗ). Наприклад, у арсеналі дорожнього працівника обов’язково має бути сигнальний жилет (жовтий, помаранчевий) із світловідбивними смугами. В цьому разі в хід іде ст. 163 КЗпП, якою передбачено безоплатну видачу працівникам спецодягу та інших засобів індивідуального захисту. Сам порядок видачі ЗІЗ прописує Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту (затверджене наказом Держпромгірнагляду N 53 від 24.03.2008 р.). Ним передбачено, що безкоштовно ЗІЗ видаються тільки працівникам тих професій і посад, які передбачені в нормативно-правових актах з питань охорони праці, та якими для роботодавця встановлено обов'язковий мінімум безкоштовної видачі з урахуванням захисних можливостей ЗІЗ і термінів їх використання.

Тепер розберемося з тим, хто контролює дотримання санітарного законодавства та відповідальність за його порушення.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд за дотриманням юр- та фізособами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров'я людей та по застосуванню заходів правового характеру щодо порушників здійснюють органи, установи та заклади Державної санітарно-епідеміологічної служби (далі – Санепідемслужба).

Основними документами, які регулюють їх діяльність, є Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (N 4004-XII від 24.02.94 р., далі - Закон N 4004) та Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні (у редакції Постанови КМУ N 1217 від 19.08.2002 р.). Згідно з останнім документом (п. 10) головні державні санітарні лікарі АРК, областей, мм. Києва та Севастополя, міст, районів та їх заступники, головні державні санітарні лікарі на водному, залізничному, повітряному транспорті та їх заступники, а також головні державні санітарні лікарі об'єктів з особливим режимом роботи у межах відповідних адміністративних територій (об'єктів) мають право:

- видавати постанови про накладення штрафу та у передбачених законом випадках застосовувати фінансові санкції за порушення санітарного законодавства;

- складати акти і протоколи про порушення санітарного законодавства;

- видавати приписи, постанови, а також вносити пропозиції власникам підприємств, установ і організацій або уповноваженим ними особам. Зокрема, про обмеження діяльності об'єкта нагляду у разі виявлення порушення санітарного законодавства, що безпосередньо не впливає негативно на стан здоров'я людей, але може зумовлювати такий вплив;

- видавати постанови про обмеження, тимчасову заборону чи припинення діяльності підприємств, установ і організацій, об'єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій, користування плаваючими засобами, рухомим залізничним складом і літаками у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм.

Насамкінець - про відповідальність за порушення санітарного законодавства.

1. Дисциплінарна відповідальність.

До такої відповідальності притягуються працівники, дії яких призвели до порушення санітарного законодавства, невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб Санепідемслужби (ст. 45 Закону N 4004).

Нагадаємо, що згідно зі ст. 148 КЗпП дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо після проступку, але не пізніше 1 місяця з дня його виявлення (не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці). Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше 6 місяців з дня вчинення проступку.

2. Адміністративна відповідальність.

- за порушення санітарного законодавства або невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб органів Санепідемслужби на посадових осіб, винних у вчиненні таких правопорушень, може накладатися штраф розміром від 1 до 25 НМДГ (від 17 до 425 грн.) (ст. 45 Закону N 4004);

- порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці тягне за собою накладення штрафу: на працівників - від 2 до 5 НМДГ (від 34 до 85 грн.), на посадових осіб підприємств - від 5 до 10 НМДГ (від 85 грн. до 170 грн.) (ч. 2 ст. 41 КпАП).

3. Цивільно-правова відповідальність.

У разі порушення санітарного законодавства (у нашому випадку - це недотримання кліматичних умов у виробничих приміщеннях), що призвело до виникнення захворювань, тривалої або тимчасової втрати працездатності, інвалідності чи смерті людей, підприємства (підприємці) зобов'язані відшкодувати збитки громадянам, а також компенсувати додаткові витрати органів Санепідемслужби на проведення санітарних та протиепідемічних заходів і витрати лікувально-профілактичних закладів на надання медичної допомоги потерпілим (ст. 48 Закону N 4004).

 

4. Кримінальна відповідальність.

Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства або фізособою-підприємцем, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, карається штрафом до 50 НМДГ (до 850 грн.) або виправними роботами на строк до 2 років, або обмеженням волі на той самий строк.

Якщо ж таке діяння спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки - карається виправними роботами на строк до 2 років або обмеженням волі на строк до 5 років, або позбавленням волі на строк до 7 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 2 років або без такого (ст. 49 Закону N 4004, ст. 271 КК).

 

Автор: Тарас Шарий, консультант-аналітик Компанії «Дінай» з питань бухобліку та оподаткування

Новини
Компанії
Усі новини
2016.12.05
Увага! Компанія "Дінай" переїжджає

Увага! Увага! Увага! Шановні колеги! У зв'язку з переїздом Компанія «Дінай» міський те...

2016.10.07
З ДНЕМ ЮРИСТА!

Шановні колеги! Від щирого серця вітаємо вас зі святом! Успіхів, процвітання, легких кліє...

2016.08.02
Подарунки чекають своїх переможців

Як ми і обіцяли, подарунки чекають своїх переможців.Ще раз вітаємо!!!...