Огляди законодавства
2018.11.15

Велика Палата ВС про подвійне стягнення заборгованості в ході захисту порушеного права кредитора

Автор: Компанія «Дінай»

Відповідно до норм ЦКУ та Закону "Про іпотеку" (N 898-IV від 05.06.2003 р.) наявність судового рішення про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов'язання боржника і припинення іпотеки. Кредитор не позбавлений права задовольнити вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством. Такий законний засіб захисту порушеного права кредитора не є подвійним стягненням заборгованості. Даного висновку дійшла Велика Палата ВС, розглянувши справу N 921/107/15-г/16.

Відповідно до матеріалів цієї справи, банк скористався правом вимоги дострокового виконання основного зобов'язання, оскільки ні позичальники за кредитними договорами, ні іпотекодавець за договором іпотеки не виконали кредитних зобов'язань. Банк звернувся до іпотекодавця з позовом про звернення стягнення на майно за наявності рішень судів про стягнення з позичальників на користь кредитора заборгованості за кредитними договорами.

Велика Палата ВС, дослідивши всі матеріали справи, зауважила, що у справі, яка розглядається, банк звернувся з вимогою про звернення стягнення на майно за договором іпотеки до іпотекодавця, чия особа не збігається з особою боржника, за наявності чинного рішення про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором.

Суд зазначив, що відсутність доказів виконання боржниками зобов'язань за кредитними договорами, наявність судових рішень про стягнення заборгованості, розстрочених у зв'язку з неможливістю їх негайного виконання, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову банку про звернення стягнення на предмет іпотеки є неправильним та зробленим без урахування фактичних обставин справи й положень чинного законодавства.

Суди попередніх інстанцій, неправильно застосувавши положення ст. 33 Закону N 898-IV щодо невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, не врахували, що позивач звернувся до суду у цій справі не з вимогою про стягнення з іпотекодавця цієї ж суми заборгованості, а саме для забезпечення виконання основного зобов'язання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

----------------------

Постанова Верховного Суду N 921/107/15-г/16 від 18.09.2018 р.

Той і інші огляди читайте без обмежень в програмах Дінай
(c) Відтворення матеріалів у будь-якій формі повністю або частково можливо лише з письмового дозволу Компанії «Дінай». Виключенням є використання RSS-каналу
(c) Безкоштовне розміщення оглядів новин законодавства на інших сайтах можливе лише після отримання письмового підтвердження та за умови дотримання наших вимог до оформлення. Отримати дозвіл